Дисципліна "Електромеханічні перехідні процеси" вивчає режими систем електропостачання (СЕП). У СЕП можуть мати місце усталені та перехідні (нестаціонарні) режими. Перші характеризуються сталими (повільними) незначними змінами параметрів режиму системи, а другі – їхніми швидкими змінами в часі. Основне завдання збереження необхідного режиму СЕП – підтримка таких значень параметрів режиму, за яких забезпечується стійкість певного режиму. Стійкість режиму – це здатність СЕП при збуреннях зберігати припустимі значення параметрів у вузлах. Розрізняють статичну та динамічну стійкість. Статичною стійкістю режиму СЕП називають здатність повертатися до початкового усталеного режиму після малих відхилень значень параметрів режиму в допустимих межах. Динамічна стійкість роботи СЕП – це здатність повертатися після тимчасового раптового і різкого збурення до початкового усталеного режиму чи близького до нього, коли значення параметрів режиму в її вузлах перебувають у допустимих межах. Різновид динамічної стійкості – результуюча стійкість роботи, тобто здатність СЕП відновлювати синхронну роботу після короткочасного, дозволеного за умов експлуатації, асинхронного режиму генераторів джерел з прийнятними показниками якості електричної енергії. Якщо параметри режиму у вузлах СЕП за післяаварійного стану істотно не відрізняються від параметрів її нормального режиму, то вважають, що динамічна стійкість роботи СЕП не порушена. Порушення динамічної стійкості роботи СЕП може викликати таке раптове збурення, як вимикання або вмикання одного з її важливих елементів (будь-якого ланцюга дволанцюгових ЛЕП, потужних електродвигунів та ін.), що істотно змінює режим роботи інших елементів СЕП. Найбільш небезпечне збурення – КЗ. При порушенні статичної або динамічної стійкості роботи СЕП частота напруги може знизитися до неприйнятних для більшості споживачів значень, що призводить до економічних збитків.