Системи навчання та самонавчання – органічне доповнення, але аж ніяк не противага класичним експертним системам, які становлять сучасний, так званий “класичний” інструмент програмних інтелектуальних систем. На відміну від експертних систем, парадигми, що будуть нами розглянуті далі, не потребують у явному вигляді наявності експерта – людини чи іншого джерела апріорних знань, які декларуються й використовуються програмно. Системи навчання та самонавчання спрямовані на синтез нових прикладних знань (у явній або неявній формі), отриманих безпосередньо в ході своєї діяльності.