Дисципліна присвячена вивченню новітніх  енергозберігаючих технологій, які вважаються перспективними і вже починають застосовуватися на гірничих підприємствах.

Розглядаються схеми, принципи, теоретичні основи та методи оцінювання енергетичної ефективності технологій:

когенераційної (одночасної) виробки електричної і теплової енергії за допомогою малих теплоенергетичних комплексів, що замінюють звичайні котельні установки;

теплонасосної утилізації теплоти шахтної води, вихідного вентиляційного струменя та інших низькопотенційних джерел;

утилізації шахтного метану, зокрема спалювання його в газопоршневих установках за когенераційною чи тригенераційною технологіями з метою отримання електричної енергії, теплоти і холоду.