Ефективна автоматизація будь-якого технологічного процесу є неможливою без коректного вирішення завдань ідентифікації й синтезу системи автоматичного керування. Але, у багатьох випадках об’єкти автоматизації мають складні властивості (нестаціонарність статичних й динамічних характеристик елементів, їх суттєва нелінійність, обмеження як за динамікою зміни величин, так і за їх діапазоном тощо), через що класичні методи синтезу системи керування є недієвими. У такому разі, одним з варіантів вирішення проблеми є використання нестандартних, модифікованих регуляторів зі змінними структурою або параметрами. При цьому у ході дослідження перехідних процесів в системі автоматичного керування за різних умов встановлюються нові залежності та закономірності, що дозволяють врахувати складні властивості об’єкта керування при синтезі системи. Саме цим питанням присвячений даний курс.