Анотація до курсу 

Більшість техногенних ландшафтів в теперішньому їх стані явно несприятливі і навіть небезпечні для здоров'я людини через порушення та забруднення земель. Техногенні ландшафти через низьку біологічну продуктивність і специфічні біофізичні і біохімічні властивості утворюють своєрідні осередки міграції забруднюючих речовин.

Основне завдання дослідницьких, дослідно-виробничих і виробничих робіт із захисту земної поверхні та ґрунтів пов’язані з цілеспрямованою рекультивацією з метою усунення шкідливого впливу органо-мінеральних забруднювачів та важких металів на прилеглі території, та повернення їм біологічної та соціально-економічної цінності.

Сучасні технології захисту земної поверхні та ґрунтів охоплюють систему правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Найбільш поширеною практикою екологічного відновлення ґрунтів та порушених ландшафтів є використання рослин та пов'язаних з ними ґрунтових мікроорганізмів для зменшення концентрації або токсичного впливу забруднень у навколишньому середовищі. Фітовідновлення земель – це комплекс робіт, спрямованих на відновлення порушених в наслідок господарської діяльності людини земель, в стан придатний для подальшого використання їх у народному господарстві. Сучасні технології фіторекультивації земель зфокусовані не тільки на часткове перетворення природних територіальних комплексів, порушених промисловістю, але й створення на їх місці ще більш продуктивних і раціонально організованих елементів культурних антропогенних ландшафтів, тобто в кінцевому рахунку оптимізація техногенних ландшафтів, поліпшення умов навколишнього природного середовища. 

  Мета та завдання курсу 

Мета дисципліни полягає у формуванні системних знань, вмінь та практичних навичок, спрямованих на застосування сучасних технологій захисту земної поверхні та ґрунтів від порушень та забруднення внаслідок комплексного впливу техногенної діяльності людини.