Анотація до курсу 

Мобілізація важких металів людиною шляхом розробки родовищ корисних копалин та процесінгу мінеральних руд призводить до вивільнення цих елементів у навколишнє середовище. Оскільки важкі метали не розкладаються, вони накопичуються в навколишньому середовищі і згодом забруднюють харчові ланцюги екосистем. Це забруднення становить небезпеку для навколишнього середовища та здоров'я людей.

Проблема забруднення важкими металами стає більш серйозною зі збільшенням темпів індустріалізації та різноманітних впливів на природні біогеохімічні цикли. На відміну від органічних речовин, важкі метали по суті є небіодеградуючими і тому накопичуються у навколишньому середовищі. Накопичення важких металів у ґрунтах та природних водах становить небезпеку для навколишнього середовища та здоров'я людини. Ці елементи по ланцюгам живлення накопичуються в тканинах живих організмів і внаслідок біоакумуляції їх концентрація зростає при переході з нижчого трофічного рівня на більш високий. У ґрунті важкі метали чинять токсичну дію на ґрунтову біоту зокрема мікроорганізми, що суттєво впливає на біопродуктивність екосистеми  в цілому.

Таким чином, відновлення земель забруднених важкими металами заслуговує особливої уваги. Для цього застосовуються різні фізичні та хімічні методи, які зазнають серйозних обмежень, таких як висока вартість, інтенсивна праця, зміна властивостей ґрунту та порушення мікроорганізмів ґрунту. На відміну від цього, фіторемедіація є кращим рішенням зазначеної проблеми.

Фіторемедіація – це використання рослин та пов'язаних з ними ґрунтових мікроорганізмів для зменшення концентрації або токсичного впливу забруднень у навколишньому середовищі. Фіторемедіація земель – це комплекс робіт, спрямованих на відновлення порушених в наслідок діяльності гірничих підприємств людини земель, в стан придатний для подальшого використання їх у народному господарстві. Сучасні технології фіторемедіації земель зфокусовані не тільки часткове перетворення природних територіальних комплексів, порушених промисловістю, але й створення на їх місці ще більш продуктивних і раціонально організованих елементів культурних антропогенних ландшафтів, тобто в кінцевому рахунку оптимізація техногенних ландшафтів, поліпшення умов навколишнього природного середовища.

Мета дисципліни полягає у формуванні системних знань, вмінь та практичних навичок, спрямованих на використання сучасних технологій фіторемедіації забруднених і деградованих земель з використанням рослинних угруповань та інших біоремедіантів для відновлення техногенних ландшафтів до стану первинних екосистем.